Кількість очікуваних медалей
Збірна Росії з боксу, так само як до цього і збірна СРСР, фактично на кожній Олімпіаді розглядалася в якості одного з головних фаворитів і претендентів на завоювання найбільшої кількості медалей. Нині вітчизняна боксерська команда виглядає дуже переконливо, чому сприяє безліч позитивних чинників, про які буде згадано нижче. Також на користь російської дружини в останні роки вказує і той факт, що її колишні головні суперники нині перебувають в кризі. Колись грізна кубинська збірна після втечі з Острова Свободи в середині 2000-х п'ятьох її зоряних лідерів нині демонструє вже не такі вражаючі результати, як раніше, а на останньому чемпіонаті світу 2009 року кубинці і зовсім виступили провально, сподобилася завоювати лише одну золоту медаль.

Не кращі часи переживає і збірна США, чиї успіхи вже в далекому минулому. У ХХІ столітті американці «вистрілюють» рідко, та й то завдяки лише поодиноким боксерам-самородка. А успішний виступ китайців на останній домашній для них Олімпіаді 2008 року, швидше за все, було лише тимчасовим успіхом. Майже на кожному великому міжнародному турнірі є по кілька серйозних претендентів на медалі у збірних країн колишнього СРСР - Казахстану, України, Узбекистану, Азербайджану та Білорусі. У легких вагах в останні роки претендують на перемоги і представники таких країн Азії, як Монголія і Таїланд. Періодично з'являються сильні боксери і в європейських країнах. Явними аутсайдерами в світовому боксі нині вважаються лише представники Південної Америки, Африки та Австралії.

Дуже істотним є і фактор необ'єктивного суддівства, через якого досить часто страждають саме російські боксери. Пояснення цього криється в банальному небажанні функціонерів АІБА допускати відверте домінування на світовій арені представників вітчизняної школи боксу. Проте вже зараз можна назвати кілька російських боксерів, які будуть розглядатися в якості головних фаворитів лондонської Олімпіади. Це чемпіони світу та Європи Єгор Мехонцев (81 кг) і Артур Бетербієв (91 кг), а також чемпіон Європи та володар Кубка світу Міша Алоян (52 кг). Але і в кожної з решти семи вагових категорій у Росії є цілком гідні кандидати на завоювання олімпійських медалей. Варто відзначити, що, на жаль, не так давно заявив про своє рішення покинути ринг наш прославлений дворазовий олімпійський чемпіон Олексій Тищенко, який не зміг позбутися від переслідували його проблем зі здоров'ям. Олексію в травні виповнилося всього 27 років, і він цілком міг би ще претендувати на завоювання принаймні одного олімпійського золота. Це дозволило б йому увійти в клуб триразових олімпійських чемпіонів, в якому на даний момент перебувають лише три легенди світового боксу - угорець Ласло Папп і кубинці Теофіло Стівенсон і Фелікс Савон. Але з незалежних від неї обставин Тищенко не зможе спробувати це зробити.

Чоловіча збірна Росії з боксу

Крім розіграшу комплектів нагород в 10 вагових категоріях у чоловіків на Олімпійських іграх вперше пройдуть змагання з боксу і серед жінок, які розіграють медалі в трьох вагах (51 кг, 60 кг і 75 кг). Серед провідних російських боксерка, які можуть розглядатися явними претендентками на олімпійські медалі, перш за все варто виділити чемпіонок світу Софію Очігава Софія Альбертівна, Олену Савельєву і Надію Торлопова.
Підсумок: жовте світло.

Динаміка результатів на 1 червня (попередні редакції: 3.12.2011 )
ОІ-2008 в Пекіні - 3 (2-0-1) медалі в 11 вагових категоріях. Олексій Тищенко (60 кг), Рахім Чахкієв (91 кг) - золото, Георгій Балакшин (51 кг) - бронза.
ОІ-2004 в Афінах - 6 (3-0-3) медалей в 11 вагових категоріях. Олексій Тищенко (57 кг), Гайдарбек Гайдарбеков (75 кг), Олександр Повєткін (+91 кг) - золото, Сергій Казаков (48 кг), Мурат Храчев (60 кг), Олег Саитов (69 кг) - бронза.
ОІ-2000 в Сіднеї - 7 (2-3-2) медалей в 12 вагових категоріях. Олег Саитов (67 кг), Олександр Лебзяк (81 кг) - золото, Раїмкул Малахбеков (54 кг), Гайдарбек Гайдарбеков (75 кг), Султан Ібрагімов (91 кг) - срібло, Каміль Джамалутдінов (57 кг), Олександр Малєтін (60 кг) - бронза.
ОІ-1996 року в Атланті - 4 (1-0-3) медалі в 12 вагових категоріях. Олег Саитов (67 кг) - золото, Альберт паку (51 кг), Раїмкул Малахбеков (54 кг), Олексій Лезін (+91 кг) - бронза.

Після провалу збірної СНД на Олімпіаді 1992 року в Барселоні, де об'єднана команда покійного в бозі СРСР зуміла завоювати лише по одній срібній та бронзовій медалі, російську дружину очолив Микола Хромов, який послідовно, рік за роком взявся піднімати її рівень. Ігри 1996 року було своєрідною пристрілкою, а у всій красі вітчизняна збірна показала себе на Олімпіадах 2000 і 2004 років. Потім замість Хромова головним тренером був призначений олимпионик 2000 року Олександр Лебзяк. Йому, в общем-то, вдалося зберегти збірну на піднятому його попередником високому рівні. Але через декілька засудити російських боксерів на Іграх 2008 року медальна скарбничка виявилася менш наповненою, ніж на попередніх Олімпіадах. Хоча два золота російські бійці все ж зуміли вирвати в боротьбі з суперниками і суддями. Проте керівництво Федерації боксу Росії прийняло рішення повернути на посаду головного тренера Хромова, який починаючи з 2009 року керує збірною і понині.

ЧС-2011 в Баку - 3 (1-0-2) медалі в 10 вагових категоріях. Золото виграв Міша Алоян (52 кг).
ЧС-2009 в Мілані - 8 (2-4-2) медалей в 11 вагових категоріях. Золото виграли Артур Бетербієв (81 кг) і Єгор Мехонцев (91 кг).
ЧС-2007 в Чикаго - 8 (3-3-2) медалей в 11 вагових категоріях. Чемпіонами стали Сергій Водоп'янов (54 кг), Альберт Селімов (57 кг) і Матвій Коробов (75 кг).
ЧС-2005 в Міянге - 5 (3-1-1) медалей в 11 вагових категоріях. Золото у Олексія Тищенко (57 кг), Матвія Коробова (75 кг) та Олександра Алексєєва (91 кг).
ЧС-2003 в Бангкоку - 6 (3-3-0) медалей в 11 вагових категоріях. Переможцями стали: Сергій Казаков (48 кг), Євген Макаренко (81 кг) і Олександр Повєткін (+91 кг).

На всіх світових чемпіонатах останнього десятиліття, крім ЧС-2011, в медальному заліку російські боксери були навіть більш успішні, ніж на Олімпіадах, і також вигравали першість в загальних заліках. Причому показували при цьому завидну стабільність високих результатів. Але неприємною несподіванкою стало світову першість минулого року, на якому вітчизняні майстри шкіряної рукавички завоювали незвично мало для себе нагород - всього лише 3, в тому числі тільки 1 золоту. Після чого відбувся невеликий бунт на кораблі, коли батько і особистий тренер одного з лідерів збірної Єгора Мехонцева Леонід Мехонцев звинуватив головного тренера Миколи Хромова в зловживанні алкоголем, примітивізм і диктаторські замашки, що, на його думку, і стало основними причинами невдачі збірної Росії на ЧС -2011. Але після повернення додому цей конфлікт був зам'ятий і спущений на гальмах. Тренерський штаб не зазнав ніяких змін, але Єгор Мехонцев був позбавлений звання капітана команди і його наступником став Мухачев Давид Айрапетян.

ЧЄ-2011 в Анкарі - 6 (2-4-0) медалей в 10 вагових категоріях.
ЧЄ-2010 в Москві - 8 (7-0-1) медалей в 11 вагових категоріях.
ЧЄ-2008 в Ліверпулі - 5 (2-3-0) медалей в 11 вагових категоріях.
ЧЄ-2006 в Пловдиві - 11 (9-2-0) медалей в 11 вагових категоріях
ЧЄ-2004 в Пулі - 9 (9-0-0) медалей в 11 вагових категоріях.

На європейських же першостях російська збірна показувала відносно скромні результати тільки тоді, коли виступала другим складом (у 2008 і 2011 роках). Якщо ж тренери привозили найсильніших бійців, домінування вітчизняної школи боксу на чемпіонатах Європи виявлялося воістину тотальним.
Підсумок: жовте світло.

Стан справ в кваліфікаційному циклі на 1 червня (попередні редакції: 3.12.2011 )
Чемпіонат Європи минулого року не мав ніякого офіційного кваліфікаційного значення для відбору на Олімпійські ігри в Лондоні, тому багато збірних не виставили на нього чимало своїх найсильніших бійців. Російська ж команда і зовсім не включила до свого складу жодного першого номера. Першим і найбільшим турніром, де розігрувалися путівки на олімпіаду, став чемпіонат світу, що проходив з 26 вересня по 8 жовтня в столиці Азербайджану Баку. На ньому представники російської делегації планували обзавестися олімпійськими ліцензіями у всіх 10 вагах. Але вдалося це зробити тільки в шести вагових категоріях. Право виступити на ОІ-2012 здобули Давид Айрапетян (49 кг), Михайло Алоян (52 кг), Сергій Водоп'янов (56 кг), Андрій Замковій (69 кг), Єгор Мехонцев (81 кг) і Артур Бетербієв (91 кг). Решта чотири вітчизняних бійця вибули з боротьби ще на тих етапах, які не давали право отримати олімпійську ліцензію. Це Альберт Селімов (60 кг), Олександр Соляник (64 кг), Артем Чеботарьов (75 кг) і Сергій Кузьмін (понад 91 кг).

Шанс добрати іменні путівки на Олімпіаду в цих чотирьох вагах випала на європейському кваліфікаційному турнірі, який відбувся в квітні цього року в турецькому Трабзоні. Але, на жаль, з чотирьох поселеннях туди російських бійців олімпійською ліцензією обзавівся лише один - Магомед Омаров (понад 91 кг), який у блискучому стилі завоював в Туреччині золоту медаль. Решта троє - Альберт Селімов (60 кг) Артем Зайцев (64 кг) і Максим Коптяков (75 кг) - з різних причин (в тому числі і з-за засужіванія) не змогли кваліфікуватися до Лондона. Таким чином, якщо на трьох попередніх олімпіадах збірна Росії виставляла своїх представників у всіх вагових категоріях, то на Іграх-2012, вперше з 1996 року, чоловіча вітчизняна національна команда буде укомплектована в повному обсязі.

Жіноча збірна з боксу

А ось російські боксерка будуть представлені у всіх трьох вперше включених в олімпійську програму вагових категоріях. На єдиному для дівчат відбірковому турнірі в Лондон, яким став завершився два тижні тому чемпіонат світу в китайському Циньхуандао, іменні олімпійські ліцензії завоювали Олена Савельєва (51 кг), Софія Очігава Софія Альбертівна (60 кг) і Надія Торлопова (75 кг).
Підсумок: жовте світло. .

бюджет
Ні бюджет, що виділяється на підготовку національної збірної, ні витрати всієї Федерації боксу Росії в цілому невідомі широкому боксерської громадськості. Але умови підготовки команд різного віку в нашій країні знаходяться на дуже високому рівні. Кращі боксери мають можливість постійно їздити на збори і численні турніри, в тому числі і міжнародні. Не може бути й мови про якісь проблеми з екіпіровкою та амуніцією, харчуванням, обслуговуванням та утриманням. За неофіційними даними, боксери рівня дорослої національної збірної отримують до 10 тисяч доларів на місяць, причому, це без урахування преміальних за успішні виступи на турнірах і спонсорської допомоги. Всі ці фактори в першу чергу і обумовлюють небажання багатьох лідерів вітчизняного аматорського боксу переходити в професіонали. Крім державних грошей у вітчизняний аматорський бокс із задоволенням вкладають кошти і спонсори - як правило, бізнесмени, які самі в молодості займалися боксом. Так, наприклад, під крилом федерації боксу Московської області зібрав одразу кількох членів збірної країни (причому, як чоловічий, так і жіночої) ентузіаст і меценат боксу Олександр Артемов. В цілому зміст і умови підготовки російських бійців на сьогодні є одними з кращих серед всіх країн в світовому боксі.
Підсумок: жовте світло.

молоді спортсмени
На чемпіонатах світу та Європи серед юніорів, кадетів і школярів росіяни завжди показували високі результати. Змагання, на яких би збірні Росії не займали перше загальнокомандне місце, є, так би мовити, винятком з правил. Так, наприклад, на юніорській першості Європи 2005 року вітчизняні боксери взяли 10 (!) Золотих медалей з 11, в 2007 році - 6 з 11, а в останній раз, в 2009 році, трохи скромніше - 4 з 11. Або візьмемо три останніх чемпіонату світу серед кадетів: у 2006 році російські хлопчики взяли 7 з 13 золотих медалей, в 2007- 2 з 13 і в 2009- 5 з 13. При подібному домінуванні росіян проходять багато найбільші міжнародні турніри останнього десятиліття. На дуже високому рівні тримається і масовість занять боксом серед населення Росії. Згідно зі статистикою, зараз в нашій країні боксерські школи, секції і зали відвідують близько 200 тисяч чоловік. Ці цифри і є однією з основних складових міжнародних успіхів російського любительського боксу. Причому географія боксерського захоплення молодих людей в країні дуже широка і різноманітна. Всі ці фактори змушують дивитися з оптимізмом на стан і розвиток російського боксу в наступні роки.
Підсумок: жовте світло.

Тренер жіночої збірної Віктор Лісіцин

управління федерацією
Так вийшло, що в останні п'ять років пост президента Федерації боксу Росії займали три людини. І у цій «плинності кадрів» були свої причини. Справа в тому, що після відходу в 2006 році на заслужений відпочинок старого багаторічного керівника світового боксу, президента АІБА пакистанця Анвара Чаудрі і обрання на його місце південнокорейці Чінг Куо Ву серйозно похитнулося становище тодішнього президента ФБР, одночасно обіймав посади віце-президента АІБА і ЕАБА Едуарда Хусаинова, який складався в дуже довірчі стосунки з колишнім главою світового аматорського боксу. Внаслідок підкилимних ігор, що вилилися навіть у відкриття кримінальних справ і взаємну подачу судових позовів, вітчизняні функціонери все-таки вирішили не бити горщики з новим президентом АІБА, для чого фактично пожертвували Хусаинова. Замість нього в червні 2007 року на пост президента ФБР був обраний генерал армії Євген Мурів, що займає також державний пост директора Федеральної служби охорони Російської Федерації. З новим керівником російського боксу керівництво АІБА досить швидко знайшов спільну мову, свідченням чого, зокрема, була організація в Москві Кубка світу 2008 року, а потім і отримання права проведення чемпіонату Європи в нашій столиці в 2010 році.

Ймовірно, виконавши своє завдання на цій посаді, вже в кінці 2009 року Мурів поступився керівну посаду ФБР колишньому міністру спорту і туризму Росії Борису Іванюженкову. Сам же Мурів був обраний на посади віце-президента АІБА і першого віце-президента ЕАБА, а також очолив Вищу наглядову раду ФБР. Пост першого віце-президента ФБР нині займає Андрій Данько, а два з чотирьох «звичайних» віце-президента - відомі боксери минулого олімпійський чемпіон 2000 року Олександр Лебзяк і фіналіст чемпіонату світу 1989 року Євген Судаков. Пост старшого тренера дирекції ФБУ займає олімпійський чемпіон 1968 Валеріан Соколов.
Підсумок: жовте світло.

Відносини з пресою
Як тренерський склад російської збірної, так і її боксери цілком доступні для ЗМІ. Їх інтерв'ю нерідко з'являються на сторінках провідних спортивних видань країни. Природно, набагато частіше це буває напередодні, під час і після закінчення великих міжнародних стартів. Мабуть, єдиним винятком був проходив в Москві торішній чемпіонат Європи. Тренерський штаб на чолі з Миколою Хромовим заборонив спілкування боксерів національної збірної з представниками ЗМІ. Пояснювався такий крок зайвої допитливістю журналістської братії, увагу якої до виступаючих на рідній землі боксерам було б надмірним, що могло негативно позначитися на результативності їх виступів. Можливо, цей крок дійсно чимось допоміг нашій дружині так успішно виступити на рингу палацу спорту «Мегаспорт» на Ходинському полі.

Тренер чоловічої збірної Микола Хромов

Офіційний сайт Федерації боксу Росії знаходиться в дуже хорошому стані. Перш за все на ньому досить повно і оперативно висвітлюються поточні події в російському аматорському боксі, причому, як на центральному рівні, так і на місцях. До того ж, викладається чимало інтерв'ю і коментарів безпосередніх учасників подій - тренерів і боксерів. Крім новин, є і багато інших інформативних і корисних для боксерської громадськості розділів. Це і архіви результатів змагань минулих років, і календарні плани майбутніх змагань та навчально-тренувальних зборів, і тексти офіційних документів, і міні-біографії великого числа як діючих, так і вже закінчили свої виступи російських і радянських боксерів, і різноманітні публіцистичні, аналітичні та навіть наукові матеріали про бокс і боксерів, і візитні картки функціонерів федерації, тренерського складу збірних команд та суддівського корпусу, і адреси спортшкіл в різних містах країни, де можна займатися бокс м, і дуже багатий розділ ексклюзивних фото, і навіть значний архів відеозаписів змагань різних років. Так що і простим любителям боксу, і фахівцям там можна багато чого почерпнути для себе цікавого і корисного.
Підсумок: жовте світло.

ПІДСУМКОВИЙ КОЛІР: ЖОВТИЙ.