Другий фестивальний день наш неупереджений кореспондент почав з пробіжки по НСК "Олімпійський" зверху до низу і по всьому периметру з метою детальної інспекції звуку у всіх можливих точках. Нагадаємо, в середу звук не тільки сипався, а й кудись зовсім пропадав .

Через це навіть трапився невеликий скандал. Незадоволені тим, що вони почули під час концерту Red Hot Chili Peppers, фанати, природно, висловили своє обурення в соцмережах. Причому далеко не завжди в толерантній і політкоректно формі. У відповідь на це серед ночі на сторінці Upark Festival в Facebook з'явилися дві дуже дивних записи. В одній незадоволених називали "кімнатними Звукач", а в іншій - "скигліями і ботами". І це найм'якші формулювання. Пізніше організатори опублікували заяву, в якому запевнили, що не мають відношення до подібних висловлювань, а самі записи видалили. У кого саме з мають доступ до публікацій на сторінці аж настільки заграла образа, залишається невідомим, але на злом аккаунта ніхто не скаржився. Залишається сподіватися, що винний хоча б усвідомив, наскільки непрофесійно виглядав його зрив, ще й видається за офіційну позицію.

Так ось, що стосується звуку в другій фестивальний день, то його істотно вирівняли. У першій фан-зоні взагалі було чутно кожну ноту і кожне слово. Організатори запевняють, що до цього доклав руку один з кращих звукорежисерів світу, який працює з хедлайнерами другого дня - групою Muse.

112.ua

Як організатори боролися з провальним звуком, а кияни нарешті дочекалися по-справжньому феєричного шоу

Відкривала програму другого дня харківська група "Шана". Основою їх музики є етнічні мотиви, змішані з роком і електронікою і приправлені раптово губною гармошкою, саксофоном і віолончеллю. Але, на жаль і ах, навіть таке незвичайне (якщо не сказати дивне) поєднання не дозволяє групі виділитися на українській сцені, і без того перенасиченої етнікою у всіх мислимих формах. Як результат - мізерна кількість слухачів, які зібралися послухати сет харків'ян. Рази в два менше, ніж у тих же The Hardkiss, які виступали в настільки ж незручне робочий час посеред тижня. Навіть на фудкорті під час виступу групи "Шана" народу було побільше. На жаль.

Facebook Roman Skritskiy

Слідом настала черга британців My Vitriol, що грають альтернативний рок. Фронтмен команди Сом Уорднер протягом виступу багато спілкувався з публікою і неодноразово підкреслював, що в Києві коштує прекрасний день. З погодою і справді цього разу пощастило (нагадаємо, в середу спочатку було жарко, потім пройшла злива і істотно похолодало). Але зібрати і розгойдати натовп цій групі також не вдалося. Причин кілька: по-перше, My Vitriol команда не стадіонного формату і енергетики, a по-друге, за 17 років свого існування група лише вперше виявилася в Україні, стало бути, попит на її музику тут невеликий. І хоча хлопці показали себе симпатичною і відкритою до своїх слухачів командою, особливого враження вони не справили.

Третій фестивальний сет в цей день віддали улюбленцям київської публіки - фінським софт-рокерам Poets of the Fall. У столиці вони були неодноразово і збирали повні клуби. І на цей раз якусь кількість киян вирішилося заради них навіть втекти з роботи раніше (п'ятниця все ж). Фронтмен групи Марко Сааресто відповів своїм фанам взаємністю - переміщався від одного кута до іншого, сідав і навіть трохи звисав зі сцени, щоб посміхнутися і помахати кому-небудь прямо в об'єктив камери.

До речі, про камерах. Якщо ви пам'ятаєте, в перший день нам вдалося розгледіти в натовпі чимало, в общем-то, заборонених для пронесення на територію фестивалю предметів - серед них були селф-палки, планшети, парасолі та фотоапарати. У другий день історія повторилася. Взагалі, серед гостей Upark було чимало нарікань на роботу служби безпеки та інші організаційні моменти. Кого-то оглядали занадто ретельно, кого-то (як, наприклад, нашого кореспондента) запитали тільки, чи немає з собою їжі і напоїв. Кого-то з великим рюкзаком розгортали шукати, куди б його прилаштувати на зберігання на час фестивалю, а кого-то просто просили показати все, що є всередині, і пускали, переконавшись, що нічого небезпечного і забороненого в сумці немає. Окрему завдання охорони задала дівчина, яка чомусь принесла на "Олімпійський" кота, але це окремий випадок з розряду курйозів. В цілому до питань безпеки на подібних заходах в Україні продовжують ставитися з помітним спокоєм - ніяких тобі рамок металошукачів, глядачам вірять на слово щодо вмісту сумок, і кордони поліції не варті повсюдно. Хочеться сподіватися, що підстави для такого розслабленої атмосфери збережуться в нашій країні і надалі.

Але повернемося до лайнап. Взагалі-то, хедлайнерів у другий день було двоє, по Принаймні про це повідомляли самі організатори. О пів на восьму на сцені з'явилися перші з них: британська сінті-поп-група Hurts, давні улюбленці киян. Та й, загалом-то, не тільки киян. І любити Тео Хатчкрафт і Адама Андерсона дійсно є за що. В першу чергу за безодню чарівності і щирості. Незважаючи на семирічний досвід групи, хлопці досі радіють натовпі шанувальників, як вперше. А послухати Hurts прийшло дуже багато киян. Коли музиканти заграли, народ потоком ринув на поле стадіону і в сектора. Починали британці приблизно з позицій своїх попередників - при напівпорожніх трибунах, а закінчували при практично повній стадіоні. Тео з величезною теплотою дивився на море своїх шанувальників, раз у раз в знак подяки притискав руку до серця, дякував глядачам на словах і розкидав у натовп десятка три красивих білих троянд на довгих ніжках.

Технічно ж виконання групи Hurts близько до бездоганного. На щастя, звук на "Олімпійському" все ж дозволив насолодитися ним. Музиканти видають дуже легке і тепле звучання, яке витягають органічно, не напружуючись. Власне, і атмосферу у них виходить створити відповідну. Навіть наш кореспондент, далекий від поп-музики людина, був зачарований Hurts на всі 100%. Причому настільки, що тут же забув, що творилося на сцені під час попередніх трьох сетів. А окрема подяка від киян в цей вечір вирушило на адресу шалено харизматичною темношкірої бек-вокалістки групи.

На прийти до тями, привести себе в порядок і навіть поїсти у глядачів фестивалю Upark перед головним виступом дня була година часу. Але розбігатися перша фан-зона не поспішала. Попереду чекало виступ однієї з кращих концертних груп світу - Muse. Британці затрималися на ті ж символічні 10 хвилин, щоб трошки підігріти натовп. Втім, з таким шоу, яке видали Muse, підігрів публіці не потрібно зовсім. Музиканти привезли з собою не тільки всі інструменти, включаючи рояль, який потрібен був для виконання треку Butterflies and Hurricanes (його, а також пісню Assassin вибрали шанувальники групи в ході спеціального голосування на сторінці ВКонтакте), але і кілька величезних екранів, на які проектувалося 3D- шоу. Вражаючі відеоефекти створювали на сцені то атмосферу заходу, то світанку, то летять краплі дощу, то осколки скла, то пливуть пелюстки квітів. А в кінці виступу на екрани величезними літерами було виведено текст пісні Knights of Cydonia: "No one's gonna take me alive / The time has come to make things right / You and I must fight for our rights / You and I must fight to survive" . Вибачте за, можливо, зайвий пафос, але при нинішніх подіях він виглядав особливо символічно.

До речі, зовсім неможливо визначити, яким інструментом фронтмен групи Меттью Белламі володіє краще - гітарою або фортепіано. Так само як і неможливо визначити, яка саме складова домінує в музиці групи - традиційний рок з його шредом і грувом або електронне звучання. Все це музиканти використовують у своїй музиці зовсім майстерно, органічно переплітаючи між собою, завдяки чому наживо звучать набагато соковитіше і цікавіше, ніж в запису. Що, до речі, вдається далеко не кожному артистові. Наприклад, балада Madness в живому виконанні перетворюється на справжній крик душі, а Supermassive Black Hole - з форматного хіта в цілу симфонію. Ну і для порівняння, звичайно ж, варто подивитися кліп на згадану тут Knights of Cydonia, який виглядає, як дрібниця, жарт, і порівняти з живим виконанням. Сподіваємося, киянам ще випаде така можливість не тільки за допомогою Youtube, а й де-небудь у Палаці спорту або знову на "Олімпійському".

А поки сподіваємося, що фестиваль Upark повториться і в наступному році з не менш вражаючими хедлайнерами. Київ так давно цього чекав!