У Мексиці на 88-му році життя помер письменник і лауреат Нобелівської премії з літератури, колумбійський майстер "магічного реалізму" Габріель Гарсіа Маркес, повідомляє AP з посиланням на джерело, близьке до кола сім'ї.

Цю сумну звістку підтвердив також президент Колумбії Хуан Мануель Сантос, пише Reuters.

Маркес пішов з життя у своїй резиденції в Мехіко, пише El Pais .

Тіло письменника буде піддано кремації в ході приватної церемонії. Про це повідомила директор Національного інституту образотворчих мистецтв Марія Сепеда, що поширила заяву від імені членів сім'ї відомого літератора. За її словами, траурний ритуал в присутності публіки перед кремацією тіла Гарсіа Маркеса не запланований, а після цього 21 квітня у Палаці образотворчих мистецтв в Мехіко відбудеться церемонія прощання з письменником, передає ІТАР-ТАСС.

Буквально за день до смерті письменника його сім'я розповсюдила заяву, в якій вказала, що здоров'я Маркеса "дуже крихке", повідомляла CNN . З урахуванням його віку - 87 років, "є ризик ускладнень". Підтверджувалося, що він продовжує лікування вдома. Дружина письменника, Мерседес Барча, і його сини, Родріго і Гонсало, висловлювали вдячність шанувальникам таланту літератора за їх безмежну підтримку і в той же час попросили поважати приватне життя їх сім'ї.

Тільки минулого тижня всесвітньо відомого колумбійського письменника виписали з клініки в мексиканській столиці, після надання йому необхідної медичної допомоги в зв'язку з респіраторним захворюванням.

Повідомлялося, що нобелівський лауреат продовжить лікування вдома. Офіційний представник лікувального закладу Хакеліне Піньеда стверджував, що серйозної загрози здоров'ю письменника немає, проте він ще занадто слабкий, з урахуванням його похилого віку - 87 років.

Медики заявляли, що "криза минула, проте пацієнт буде перебувати під наглядом лікарів на дому з тим, щоб не допустити ускладнень". Дотримуючись таких рекомендацій, письменника постійно - два рази на день - відвідував лікар, повідомляє El Pais.

Маркес знаходився в клініці з 31 березня, де проходив курс лікування з використанням антибіотиків.

Співробітники клініки повідомили, що у літератора була "виявлена ​​пневмонія в досить серйозній формі". За інформацією Російської служби BBC , Діагностовано було також зневоднення організму, за даними CNN - інфекція сечовивідних шляхів.

Письменник давно мав проблеми зі здоров'ям. Зо два десятки років тому він боровся з онкологічними захворюваннями. А в 2012-му молодший брат письменника Хаїм розповів BBC, що Маркес страждає від старечого недоумства і більше не може писати. Втім, в оточенні автора потім заявили, що він знаходиться в хорошому стані для свого віку.

Габріель Гарсіа Маркес широко відомий не тільки в Латинській Америці, а й далеко за її межами. Він народився 6 березня 1927 року в колумбійському містечку Аракатака, в департаменті Магдалена. У Мехіко знаменитий літератор влаштувався в кінці 1950-х років разом з дружиною, Мерседес Барча, і сином, Родріго, а три роки по тому народився другий син - Гонсало.

У 1982 році Маркесу було присуджено Нобелівську премію з літератури "За романи та оповідання, в яких фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту", після чого він набув широкої популярності в усьому світі.

У 2012 році мексиканський уряд оголосив про присудження колумбійському письменнику Медалі витончених мистецтв. У Національній раді з питань культури і мистецтва Мексики тоді підкреслили, що ця нагорода є найвищою відзнакою і присуджується тільки найбільш видатним діячам творчих професій, в тому числі літераторам.

Тут же, в Мексиці, Маркес написав свій найвідоміший твір - "Сто років самотності". Спочатку роман ніхто не хотів друкувати. Письменник розіслав рукопис в колумбійські видавництва, але жодне з них не наважився випустити книгу, написану в принципово новій манері, яка з часом була названа "магічним реалізмом".

Після невдалої спроби, майбутній лауреат Нобелівської премії відправив рукопис в Буенос-Айрес, головному редактору видавництва "Судамерикана" Франсиско Порруа. До книги він доклав короткого листа: "Прочитай, якщо не сподобається, то розірви, і я забуду про цей роман".

Навіть не дочитавши рукопис до кінця, Порруа відправив її до друку. І не прогадав - "Сто років самотності" стало найпопулярнішим твором за всю історію латиноамериканської літератури.

У магічному реалізмі "фантастичні віньєтки, схожі на сновидіння, врівноважуються чітко пропрацював реалізмом", а персонажі відрізняються ексцентричністю, відзначає The Wall Street Journal .

Маркес також був визнаним журналістом, його нариси вперше привернули увагу на початку 50-х років. "Пізніше він прославився не тільки нарисами про президентів та деспотії, але і тісними дружніми відносинами, які заводив з різними світовими лідерами - від Фіделя Кастро до Білла Клінтона і Франсуа Міттерана", цитує газету сайт InoPressa .

Маркес пишався своїми лівими і антиімперіалістичними переконаннями. "Він користувався своєю славою для спроб рятувати за єднання Латинської Америки і припинення втручання США в справи регіону", пише газета. Але деякі латиноамериканські письменники критикували його за дружбу з Кастро (а побратим по Нобелівської премії Маріо Варгас Льоса навіть назвав його "куртизанкою Кастро"). Сам Маркес запевняв, що завдяки дружбі домагався звільнення кубинських дисидентів. Тим часом США довгий час не давали Маркесу візу через його зв'язків з Кубою і критики американської політики.

Іспанія уболіває

Смерть видатного письменника викликала великий суспільний резонанс в Іспанії, країні, в якій вперше побачили світ багато його творів.

Міністр освіти, культури і спорту Іспанії Хосе Ігнасіо Верт заявив, що "з відходом з життя Гарсіа Маркеса іспаномовних література втратила одного з найяскравіших своїх представників", передає ІТАР-ТАСС.

Лідер Іспанської соціалістичної робочої партії Альфредо Перес Рубалькаба назвав Гарсіа Маркеса "улюбленим письменником, шанованим мільйонами читачів".

Проживає в Іспанії лауреат Нобелівської премії в галузі літератури Маріо Варгас Льоса написав в соціальних мережах: "Пішов з життя письменник, твори якого підняли на недосяжну висоту літературу іспанською мовою. Його книги будуть жити дуже довго, і з кожним роком їх будуть читати все більше людей ".

Габріель Гарсіа Маркес в кінці 1960-х - початку 1970-х років прожив сім років в Барселоні, яку порівнював з колумбійської Картахеной. Надалі він неодноразово бував в Іспанії, яку називав "матір'ю латиноамериканських народів".

Колумбія і вся Латинська Америка в глибокій печалі

Кончина Габріеля Гарсіа Маркеса повалила Колумбію в справжній шок. Великий співвітчизник був для жителів південноамериканської країни справжньою іконою, і його відхід затьмарив святкування Великодня.

Солідарність з народом Колумбії висловила вся Латинська Америка, для якої Габо, як його ласкаво називали жителі континенту, став по-справжньому першим письменником, який представив цю частину Землі в світовій літературі.

Практично всі політики Колумбії висловили свою скорботу від сумної новини. "Тисячу років самотності і смутку принесла нам смерть самого великого колумбійця всіх часів! Солідарність і співчуття родині, - написав президент країни Хуан Мануель Сантос в своєму мікроблозі Twitter. - Гіганти ніколи не вмирають!"

Колишній глава держави, а нині лідер однієї з головних політичних партій Альваро Урібе висловив співчуття у зв'язку з кончиною "людини, який змусив мільйони людей по всьому світу закохатися в Колумбію".

Перуанський письменник Маріо Варгас Льоса, який також є лауреатом Нобелівської премії з літератури, заявив по телебаченню: "Помер великий автор, чиї твори прославили нашу мову!". Для Варгаса Льоси Маркес був не просто колегою, а й близьким другом, тому його відхід став для перуанського і сильної особистої втратою. Він уже направив сім'ї колумбійця свої співчуття.

Багато політиків Латинської Америки висловили свої співчуття у зв'язку з цією втратою для іспаномовної і всієї світової літератури. "Іспанська мова ніколи більше не буде колишнім після Габо", - зазначив в Twitter нікарагуанський письменник і колишній віце-президент Серхіо Рамірес.

"Латинська Америка і весь світ будуть шкодувати про смерть цього мрійника, - заявив президент Перу Ольянта Умала. - Нехай він спить спокійно в Макондо (вигадане село, де розгортається дія" Ста років самотності ")".

"Весь Гондурас солідарний з Колумбією і разом з нею відчуває печаль від втрати знаменитого Габо, - написав у Twitter глава Гондурасу Хуан Орландо Ернандес. - Латинська Америка втратила одного зі своїх найбільших синів".

У Колумбії оголошено триденну жалобу

Президент Колумбії Хуан Мануель Сантос оголосив триденний траур у зв'язку зі смертю письменника. "В пам'ять Габріеля Гарсіа Маркеса я видав указ про триденний національний траур і розпорядився, щоб у всіх державних установах були приспущені прапори", - сказав Сантос, виступаючи по національному телебаченню.

"Для колумбійців Габо був кращим представником країни, - прокоментував Сантос кончину нобелівського лауреата. - Колумбія знаходиться в жалобі, бо від нас пішов найулюбленіший і шанований співвітчизник всіх часів".

"Габріель Гарсіа Маркес, наш лауреат Нобелівської премії, був колумбійцем, який проніс ім'я нашої країни в найдальші куточки Землі", - зазначив Сантос і додав, що "Габо змінив життя своїх читачів".

"Колумбія повинна так багато Гарсіа Маркеса, - підкреслив президент. - Він розповів про наш мовчанні і про легендах наших дідів, він допомагав відновити справедливість і сприяв розвитку освіти". "Маркес подарував нам незабутній день в 1982 році, коли прийняв Нобелівську премію з літератури з рук короля Швеції", - підсумував Сантос.

Хорхе Вольпі: Маркес і Борхес залишаться в історії як два колоса другої половини XX століття

Відомий мексиканський письменник Хорхе Вольпі в своєму есе "Наш Аполлон і наш Діоніс" в El Pais відзначає, що Габріель Гарсіа Маркес і Хорхе Луїс Борхес залишаться в історії як два колоса другої половини XX століття: "То були найвпливовіші і могутні письменники нашої частини світу і нашої мови, ті, ким найбільше захоплювався і кому наслідував світ ". "То були наші Аристотель і Платон - або, скоріше, наш Діоніс і Аполлон", - йдеться в статті.

Автор тут же визнає, що сучасниками Маркеса і Борхеса були талановиті письменники, справжні титани (Варгас Льоса, Фуентес, Сабато, Кортасар та інші). Але саме Маркес і Борхес були самими самобутніми, "сумою зусиль всіх попередників" і "відправною точкою для усіх наступних поколінь".

З боку здається, що більш несхожих людей, ніж Борхес і Маркес, немає і не бувало. Борхес - самозакоханий, уїдливий, меланхолійний, "близький - згнітивши серце - до правих політичних поглядів", пише Вольпі. Маркес - життєрадісний забіяка, близький до лівих. Перед Борхесом все боялися, Маркеса всі обожнювали.

Борхес, безумовно, носій аполлонического початку: "письменник, шліфує всі виступи і кути, фокусник, одержимо вивертає все прикметники і прислівники", автор парадоксів.

Маркес втілює в собі дионисийство: "Плідний деміург генеалогий і чудес, зухвалий майстер метафор і словесних лабіринтів". Цей усміхнений ідол втілює Історію, особливо похмуру історію Колумбії, в тисячі переплетених між собою ніжних і жорстоких незабутніх історій. "Прозорливий писар, який насміхається над тиранами, серед яких так довго обертався", - продовжує автор.

Однак, на думку Вольпі, Аполлон і Діоніс взаємодоповнюють один одного: "це дві половинки нашого світу". Маркес Хіба ж не писав би в маркесовском стилі, якби не вчився у Борхеса. "А Борхес не знайшов би собі кращого послідовника, ніж цей непокірний учень", - йдеться в статті.

Борхес і Маркес справедливо стали кумирами. "Неможливо не схилятися перед ними і, проте, не відчувати бажання їх повалити", - робить висновок Вольпі.

Перекладач роману Маркеса: "Це останній великий письменник століття"

Михайло Мішин, автор нового перекладу повісті великого колумбійця "Хроніка однієї смерті, оголошеної заздалегідь", виданої в Росії в 2012 році, вважає Маркеса останнім великим письменником століття.

"Я вважаю, що це останній великий письменник століття. Я вперше прочитав його більше сорока років тому, і я з тих пір так вважав і вважаю. І те, що він пішов, може бути, це якийсь знак. Я погано собі уявляю поява фігури такого масштабу, що буде така ж людина, який так би вплинув на світову літературу ", - цитує перекладача РІА Новини" .

За його словами, переклад повісті Маркеса для нього був святом. "Але ось свято пішов. Я знав, що Маркес був хворий вже деякий час. І знав, що це, в общем-то, невідворотно. Але все одно, коли це відбувається, відчувається такий вакуум втрати ..." - підсумував Мішин.