Роком раніше, в швейцарському Шамоні, відбулися I зимові Олімпійські ігри. Тоді обидві лижні дистанції, на 18 і 50 кілометрів, виграв норвежець Торлейф Хеуг, що став по суті, першим «королем лиж». Незабаром ці змагання визнали першим чемпіонатом світу з лижних видів спорту.

Виграти обидві гонки в рамках одного чемпіонату пізніше вдалося ще двом представникам північно-європейських країн: фіну Матті райво в 1926 р в Лахті і шведу Юхану Ліндгреном в 1927 р в італійському Кортіна-д'Ампеццо . Разом з тим варто відзначити, що в ті роки конкурентів на лижні у норвежців, фінів і шведів просто не було.

Скандинавська епоха в лижних гонках тривала до 50-х XX століття. Саме тоді в боротьбу за нагороди включилися представники Союзу радянських соціалістичних республік.

На першому для радянських спортсменів чемпіонаті світу в 1954 р збірна команда СРСР завоювала чотири золоті медалі з восьми можливих. Першим чемпіоном на тридцятці, що прийшла на заміну гонці на 18 кілометрів, став радянський лижник Володимир Кузин. Найсильнішим він став і на дистанції в 50 кілометрів. Захоплений шведський король Густав VI вручив йому кубок з написом «Королю лиж від короля Швеції». З тих пір гонщик, який в рамках одного чемпіонату світу або Олімпійських ігор перемагав на цих дистанціях, неофіційно вважається «королем лиж».

На тих же змаганнях з'явилося ще одна зміна в правилах - нарівні з чоловіками на лижню вийшли жінки. На наступному чемпіонаті світу, що пройшов у лютому 1962 року в польському містечку Закопане, тричі на вищий щабель п'єдесталу пошани піднімалася лижниця з СРСР Алевтина Колчина, яка завоювала за свою кар'єру 7 золотих медалей.

Але скандинави не думали здаватися - героєм світової першості 1966 року в норвезькому Осло став Йермунд Егген. Всі чекали від норвежця повторення рекорду на Олімпіаді в Греноблі, але у Франції скандинав виступив невдало.

Шведська лижня знову стала щасливою для радянських спортсменів: на чемпіонаті світу 1974 року в шведському Фалуне лижниця з республіки Удмуртія Галина Кулакова зуміла завоювати три золоті медалі, причому перемогу в естафеті збірна команда СРСР здобула на шостому чемпіонаті світу поспіль!

У 1982 р світову першість з лижних видів спорту знову повернулося до Норвегії. В Осло, на домашній лижні, результат Кулаковой змогла повторити Берит Еунлі.

З 1985 р чемпіонати світу з лижних видів спорту, що включають стрибки на лижах з трампліну та лижне двоборство, рішенням FIS стали проводитися раз на два роки. Ще одним нововведенням середини 80-х стало правило, що дозволяє проводити гонки гребеневим ходом.

Одним із перших, хто зміг швидко освоїти новий спосіб пересування по лижні, став швед Гунде Сван: на чемпіонаті світу в австрійському Зеефельде в 1985 р йому підкорилися обидві королівські дистанції. Ще три золоті медалі дісталися шведу, котра виграла за свою кар'єру чотири олімпійських золота і 7 золотих медалей чемпіонатів світу, за результатами змагань в фінському Лахті в 1989 р

Великий лижник закінчив свою кар'єру в 1991 році, але вже тоді на лижних трасах з'явився новий герой. Норвежець Бйорн Делі вісім разів ставав олімпійським чемпіоном і дев'ять разів - чемпіоном світу. Двічі з Фалуна-1993 і Тронхейма-тисяча дев'ятсот дев'яносто сім легендарний атлет привозив по три золоті медалі.

Вражаючий результат в італійському Валь-ді-Фьемме взимку один тисяча дев'ятсот дев'яносто одна г.показала росіянка Олена Вяльбе У двох медалей вищої проби завойованим в Лахті, вона додала три золоті медалі і одну срібну, поступившись на 30 км коником тільки співвітчизниці Любові Єгорової.

Одним з тих, хто в 90-е склав конкуренцію Делі, був колишній радянський лижник, який виступає за Казахстан Володимир Смирнов. Олімпійський чемпіон 1994 року в марафоні на чемпіонаті світу в канадському Тандер-Бей тричі піднімався на найвищу сходинку п'єдесталу пошани.

Другий героїнею світової першості 1995 р стала росіянка Лариса Лазутіна. Майбутня п'ятиразова Олімпійська чемпіонка і Герой Російської Федерації привезла з далекої Канади чотири золоті медалі.

Цей здавалося б вічний рекорд змогла побити її співвітчизниця Олена Вяльбе. У норвезькому Тронхеймі в лютому 1997 року вона зуміла завоювати п'ять медалей вищої проби з п'яти можливих. Цей рекорд неможливо повторити - його можна тільки перевершити.

Через два годя, в австрійському Рамзау, настав зоряний час фіна Мікі Мюллюля.

Олімпійський чемпіон Нагано стає «королем лиж», вигравши всі индивидуальнее гонки, крім гонки переслідування. На наступних чемпіонаті світу, що пройшов у фінському Лахті, Мюллюля виявився в центрі допінгового скандалу: шість провідних спортсменів збірної Фінляндії були спіймані на допінгу.

Той світовий чемпіонат став першим в кар'єрі норвежки Маріт Бьорген. Уже через два роки талановита лижниця виграє спринт в Валь-ді-Фьемме . Чемпіонат світу, який пройшов в 2005 р в німецькому Оберсдорфі приніс їй три золоті медалі, одна з була особливо цінна: естафети на подібних змаганнях збірна Норвегії не вигравала з 1982 року.

Олімпіаду в Турині Маріт, як і вся жіноча збірна Норвегії, провалила. Надія відігратися була в Саппоро, але на японській лижні блищала повернулася у великий спорт після допінгового скандалу 2001 року фінка Вірпі Куйтунен. Вона принесла в скарбничку збірної своєї країни 3 золоті і бронзову нагороду, що дозволило збірній Фінляндії вийти на друге місце в загальнокомандному заліку.

Чемпіонат світу 2009 року знову повернувся в Європу: в чеському Ліберці не було рівних фінці Ганні Кайсе Саарінен. До золота Саппоро в естафеті спортсменка, що дебютувала в Кубку світу в 1998 р, додала три золоті медалі.

Новим «королем лиж» став норвежець Петтер Нортуг. Крім золота на «тридцятці» та «полтинник» збірна Норвегії з його участю стала найсильнішою в естафеті.

24-річного спортсмена розглядали як основного золотошукача лижної збірної Норвегії на Олімпіаді у Ванкувері. Лижне співтовариство робило ставки, чи зможе Нортур стати «королем лиж» в рамках олімпійського турніру. У скіатлоне Норгут не потрапив в десятку, але на дистанції 50-кілометрової гонки йому не було рівних. Ще одну золоту медаль спортсмен завоював в командному спринті. Його почин підтримала і Маріт Бьорген, яка виграла в Канаді три золоті медалі.

На чемпіонаті світу 2011 р проходив на батьківщині Нортуга і Бьорген, норвежець знову змусив аплодувати собі весь лижний світ - його скарбничку поповнили три золота. Завдяки своєму феноменальному фінішу, атлет, який став національним героєм, без проблем розібрався з суперниками на дистанціях в 30 і 50 кілометрів і в естафеті, таким чином, вперше в історії став дворазовим володарем титулу «король лиж». Маріт Бьорген пішла ще далі, завоювавши чотири золоті медалі з шести можливих.

Якби звання «королеви лиж» присвоювалося жінкам, то Маріт Бьорген здобула б такий титул в 2013 р На чемпіонаті світу в італійському Валь ді Фіємме крім скіатлона і марафону їй вдалося виграти спринт. Так само як і в Осло, збірна Норвегії фінішувала першою в естафеті. Петтер Нортуг на цей раз обмежився двома золотими медалями.

Олімпіада в Сочі для діючих короля і королеви лижних гонок склалася по різному: Маріт повторила результат ігор у Ванкувері, а Нортуг не пощастило - він двічі зупинявся за крок від п'єдесталу.

Світова першість 2015 р принесло збірної Норвегії 9 з 12 золотих медалей. Тричі гімн країни звучав на честь Терези Йохауг.

У Фалуне все побачили і колишнього Нортуга. Він чотири рази піднімався на найвищу сходинку п'єдесталу пошани, довівши кількість своїх титулів чемпіона світу до 13.

Норвезька атлет став четвертим спортсменом в історії лижних гонок, який зумів завоювати на чемпіонатах світу більше 10 золотих медалей. За цим показником спортсмен ділить перше місце з Оленою Вяльбе і Маріт Бьорген, 11 медалей вищої проби в колекції у Лариси Лазутіна. Рубіж у 10 медалей не вдалося подолати ні «краще лижникові XX століття» Бьорну Делі, ні шестиразовій олімпійській чемпіонці Любові Єгорової, ні п'ятикратному Олимпионику Томасу Альсгорду, ні чотири рази вигравав олімпійське золото Раїсі Сметаниной, Галині Кулаковой, Томас Вассберг, Гунде Свану і Сікстеном Енберг.

Звання «Короля лиж» були удостоєні п'ять спортсменів і лише одному атлету вдалося завоювати цей почесний титул в рамках Олімпіади: в 1980 р ним став представник Радянського Союзу Микола Зимятов. Всі інші лижники брали свої перемоги на чемпіонатах світу. Зимятов як і Гунде Сван давно закінчили кар'єру, Володимира Кузіна і Мікі Мюллюля вже немає в живих.

На цьогорічному в лютому майбутнього року світовій першості в фінському Лахті на лижню вийде лише один володар цього неофіційного титулу - Петтер Нортуг. Чи вдасться йому стати триразовим «королем лиж» і перевершити рекорд Олени Вяльбе за кількістю золотих медалей, покаже час, але цілком зрозуміло одне - своїми перемогами лижник з Мосвіка вніс вагомий вклад в скарбничку збірної Норвегії. На п'ятдесяти чемпіонатах світу збірна цієї країни завоювала більше 120 золотих медалей, обійшовши найближчого конкурента майже в два рази.