Фото: Микола ЗАТОВКАНЮК «СЕ» Україна

У минулий уїк-енд наша столиця приймала XIX міжнародний турнір класу «А», присвячений видатним українським борцям і тренерам.

Ці традиційні турніри, які по праву називають малими чемпіонатами світу, вже протягом 19 років збирають провідних майстрів вільної боротьби під склепіннями київського Палацу спорту. І це не дивно, оскільки вони стають своєрідною репетицією сил і можливостей на старті тривалого і напруженого спортивного сезону. Тим паче, що не за горами, вже в другій половині березня, в Тбілісі гряде серйозне випробування на чемпіонаті Європи. Не стало винятком і чергове рандеву, яке зібрало 310 атлетів з 19 країн чотирьох континентів. На головній критій спортивній арені України суперництво за нагороди і пам'ятні призи вели 219 представників сильної половини і 91 - прекрасної і, в чому можна було переконатися на власні очі, аж ніяк не слабкою.

Скільки емоцій і адреналіну було в ці два змагальних дня виплеснуто на чотирьох борцівських килимах. Скільки яскравих і драматичних вистав розіграно. Хіба все це можна чимось виміряти? Навіть присутні тут багато сиві ветерани боротьби, прославлені чемпіони та призери Олімпіад, світу і Європи на чолі з легендарним Іваном Богданом, не приховували свого задоволення від жарких сутичок і побачених віртуозних прийомів у виконанні своїх спадкоємців. І вони разом з численними глядачами аплодували чудовим перемогам наших сучасних зірок килима Тетяни Лазаревої, Аліни Стадник, Катерини Бурмістровою, нестаріючого олімпійського і багаторазового світового чемпіона росіянина Хаджімурата Гацалова, інших відомих майстрів його країни.

Вже згадана Лазарева, впевнено здолавши всю турнірну дистанцію, на самому початку вирішальної сутички за золото після дуже ефектного і несподіваного кидка з прогином через груди припечатала лопатками до килима подругу по збірній країни Лілію Горішнє. Або та ж Бурмістрова своїм нестримним напором змусила «скласти зброю» першого номера польської дружини Агнешку Вищек-Кордус. Подібне відноситься і до дружини нашого знаменитого Андрія Стадника - Аліні, раніше більш відомої по дівочого прізвища Махиня. І вона у фінальній сутичці не залишила шансів на порятунок іншій представниці Польщі Дар'ї Осоцкой. А хіба не блиснула блискавкою мало ще кому знайома 19-річна Тетяна Омельченко, що зуміла не лише кинути виклик чемпіонці Європи Наталії Синишин, а й змусила її через «втішний раунд» прориватися на бронзову сходинку п'єдесталу. Сама ж Омельченко оступилася лише в фіналі, де її з величезними труднощами обіграла сильна американка Хеллен Мароуліс. До речі, це була друга золота медаль представниць США на турнірі, оскільки напередодні також нагороди вищої проби удостоїлася «мухачка» Аліса Лампі. Гучний сюрприз в жіночій боротьбі піднесла ізраїльтянка Ілана Кратиш, опинившись переможницею в категорії до 63 кг. Щось і не пригадаєш, коли б раніше представникам Землі обітованої вдавалося на таких великих турнірах домагатися подібного успіху.

А яким цікавим і захоплюючим було з'ясування стосунків у фіналі між двома українськими важковаговиками - харків'янином Аленом Засєєвим і Олександром Хоцянівська з Донецька, в якому перший буквально по крихтах видряпав у свого товариша перемогу. Це треба було бачити! До речі, то був єдиний, на жаль, український фінал. Адже більше нікому з наших співвітчизників на цей раз не пощастило дістатися до вирішальної сутички за золото. Навіть чемпіон світу Ібрагім Алдатов змушений був поступитися в півфіналі майбутньому срібному призеру угорцю Іштвану Вереб, а потім «втішатися», щоб зійти разом з товаришем по команді Олегом Білоцерківським на бронзову сходинку п'єдесталу. Також тільки бронзою задовольнили свої апетити Павло Олійник та Євген Хавілов, від яких очікувалося більшого, Юрій Леденьов, Андрій Нагорний та Гія Чихладзе. У той же час російські борці на чолі зі своїм незаперечним авторитетом Гацалова, на нинішньому турнірі виступили дуже успішно, привласнили собі п'ять з семи золотих медалей. Причому в категоріях до 60 і 96 кг в фіналах протистояли один одному тільки представники цієї північно-східної сусідньої країни.

- Яке враження справили виступи ваших підопічних? - поцікавився кореспондент «СЕ» у головного тренера жіночої збірної України Володимира Євонова.

- Для нас цей турнір виявився не таким сильним, як ми сподівалися. Адже паралельно проходили жіночі змагання в Болгарії та Швеції. Але все ж приїхали спортсменки високого класу з Росії, США, два склади польської збірної, окремі представниці колишніх союзних республік. Ми, на жаль, не змогли виставити цілий ряд своїх лідерів. Так, срібний призер Європи в категорії до 48 кг Христина Дарануца тільки недавно стала мамою. Те ж можна сказати і про Олександра Когут, Ганні Черкасової. Ще не відновилася повністю після народження дитини Лілія Горішна, яка все ж тут завоювала срібло. Це саме можна сказати і до Марії Лівач. Готується стати мамою Юля Остапчук.

У той же час приємно відзначити, що підтвердила свій клас чемпіонка світу та чотириразова золота медалістка Європи Катя Бурмістрова. І це незважаючи на те, що їй вже йде 34-й рік. Що й казати - високій майстерності вік не перешкода. Порадували і срібний призер Європи Аліна Стадник, і бронзовий - Лазарева. Але особливо хотілося б виділити юну Таню Омельченко, яка піднесла приємний сюрприз, завоювавши срібло. Мушу наголосити, що ця дівчинка з криворізької школи-інтернату, де її і інших дітей-сиріт взяв під своє крило тренер Олександр Лозно. І його батьківська турбота, як бачимо, приносить плоди.

Цей турнір став третім заключним етапом підготовки до тбіліському чемпіонату

Європи. До нього були осінь Кубок України і недавно - змагання в Красноярську. Ми два попередні роки поспіль командою ставали найсильнішими в Старому Світу, володарями Кубка Європи. Постараємося і в Грузії, як то кажуть, не вдарити в бруд обличчям ...

А ось яке резюме ми почули з вуст головного тренера чоловічої збірної України Руслана Савлохова:

- Це і мене вже не перше враження, а дев'ятнадцятий, оскільки стояв біля витоків цих турнірів. Нинішній же виявився дуже сильним за складом учасників. І в цьому особливо постаралися росіяни, надіславши до Києва багатьох провідних борців. Від своїх підопічних, чесно кажучи, я очікував набагато більшого. Так, у нас зараз не виступали такі лідери, як Андрій Стадников, Василь Федоришин, срібний призер Лондона-2012 Валерій Андрійцев, ще деякі міцні майстра. А ось з тих, хто нині змагалися, можу виділити тільки дует молодих фіналістів у важкій вазі - засіву і Хоцянівська, які виправдали мої надії. І більше - нікого. Ні-ко-го. Створюється враження, що всі хочуть тільки боротися на Олімпіадах і більше - ніде. Будемо на це все дивитися кардинально. Значно більшого очікував від Олійника, але, як показала практика, він не зміг чинити гідний опір росіянам. Так що у мене зараз накопичилося більше питань, ніж відповідей. Ось ми дивилися сьогодні виступ олімпійського чемпіона Гацалова. І хоча йому вже за 30, проте який! На всіх без виключення попередніх київських турнірах у нас був вагомий золотий улов. Зараз же - тільки одна медаль вищої проби. Багато хто думає, що новий олімпійський цикл тільки почався і у них в запасі до Ріо-де-Жанейро ще сила-силенна часу. Але я переконаний, що це далеко не так. Тут треба починати. Саме тут. Будинки. При своїх уболівальниках. А як же інакше? Адже з такою боротьбою буде важко розраховувати на гідний виступ в Тбілісі на чемпіонаті Європи ...

Володимир Казимир, Спорт-Експрес в Україні