Хокей є унікальним і відносно новим для Російської Федерації видом спорту, який офіційно визнаний лише в XX столітті. Проте, історія формування даного явища почалася ще в кінці XIX століття. Всього за кілька десятків років хокей в Росії став дуже популярним і зараз є велика кількість ліг, проводяться численні змагання, а хокейні чемпіонати надовго приковують шанувальників до екранів телевізорів. Так з чого ж починалася історія вітчизняного хокею, і які етапи передували становленню останнього як окремого повноцінного виду спорту в Російській Федерації?

Хокей в світі почав зароджуватися ще в другій половині 70-х років XIX століття і взяв свій початок, на думку ряду експертів, в Канаді, проте до Росії даний вид спорту дістався небагатьом пізніше. Спочатку попередників знайомого нам хокею було дуже схоже бій, але з м'ячем і на траві. Називали гру "російським хокеєм", хоча пізніше вона поширилася і в деякі держави Європи. Так, багато хто вважає часом приходу хокею на вітчизняні землі 12 березня 1899 року, коли на льоду Малої Неви у Тучкова моста в місті Санкт-Петербург відбувся перший в Російській імперії міжнародний хокейний матч. Тоді між собою воювали команда з Англії і вітчизняний "СПОРТ". Противники зіграли в нічию, завершивши протистояння з рахунком 4: 4.

Втім, офіційно датою зародження хокею як визнаного виду спорту безпосередньо на території Росії (тоді ще в СРСР), вважається 22 грудня 1946 року. Саме в цей день на майданчиках в Москві, Ризі, Архангельську і декількох інших містах відбулися матчі першого чемпіонату Радянського Союзу з хокею з шайбою. Варто відзначити, що спроби впровадити хокей в Росії робилися ще з 1911 року, але поштовхом став приїзд до Москви в 1932 році команди з Німеччини, що привезла з собою тоді ще незнайомі вітчизняним спортсменам шайби, а також ключки, які є невід'ємним атрибутом гри. Втім, тоді гра особливо не прижилася, хоча залишений німцями інвентар все ж використовувався в місцевих інститутах як навчальний посібник. Пізніше відбувалися в основному місцеві змагання за участю московського "Динамо", команд з Праги та інших регіонів СРСР. Крім того, шана публіки отримали гравці Центрального Клубу Армії "ЦДКА".

На міжнародний рівень спортсмени з СРСР вийшли тільки в 1953 році на студентських змаганнях у Відні. Пізніше, в 1954 році, на чемпіонаті світу в Стокгольмі вітчизняна команда дивувала публіку впевненими перемогами, обійшовши навіть канадців з розгромним рахунком 7: 2. Після цього команду з Росії вперше офіційно визнали як одного з провідних представників світового хокею. Варто додати, що гравці з Канади все ж взяли реванш у 1955 році, обігравши росіян з рахунком 5: 0. До речі, найбільшою популярністю користувався тодішній воротар Микола Пучков. Анатолій Тарасов, тренер команди СРСР, докладав максимум зусиль, щоб зробити вітчизняний хокей відмінним від канадського. Невдачі команди з Росії почалися після 1956 року, коли на протязі наступних шести років спортсмени не могли здобути першість. Найбільш відчутним виявилася поразка в 1957 році під час чемпіонату світу, що проходив на льоду в Москві. Тоді хокеїстам вдалося зайняти лише друге місце, поступившись першістю Швеції.

Починаючи з 1970 року вітчизняна команда почала набирати обертів і, як упевнені багато, наступні десять років стали найвдалішими в історії російського хокею. Уже в 1972 році відбулися серйозні зміни, в збірної змінився ряд гравців і тренера. Тоді ж стартувала "Суперсерія-тисячі дев'ятсот сімдесят два". На перших етапах вітчизняна команда боролася просто чудово і кожна гра збирала на арені десятки тисяч шанувальників. У вирішальній грі проти кращих представників НХЛ Канади російська збірна все ж поступилася, однак саме тоді канадці фактично втратив статус непереможних на хокейній арені. У 1974 пройшла ще одна "Суперсерія", але на цей раз під верховенством Всесвітньої Хокейної Асоціації. Тоді збірна Канади програла СРСР і це стало справжнім тріумфом для вітчизняних спортсменів.

На початку 1980 року, вже після приходу на пост тренера Віктора Тихонова, збірна СРСР зіткнулася з черговою смугою невдач. Також 80-ті роки ознаменувалися і чималим числом злетів, склад команди змінювався, гравці приходили на зміну одна одній, змінам піддалася і стратегія гри. Радянський Союз захистив свій титул Олімпійського чемпіона і довів перевагу над канадцями.

Після політичних змін і розпаду СРСР хокей в Росії почав трохи відставати, оскільки кращі гравці йшли в зарубіжні клуби, отримуючи більш гідну оплату. Проте, представники російської хокейної школи виділялися навіть в іноземних клубах, залишаючись серед кращих і доводячи високий рівень вітчизняного спортивного "освіти". Одним з найбільш успішних в даному десятилітті став 1993 рік, коли збірна з Росії зуміла здобути першість на чемпіонаті світу. Повернути собі колишню славу росіяни змогли лише в 2008 році, завдавши чергової поразки команді Канади. В даний час хокей в Росії продовжує розвиватися, нерідко демонструючи досить високий рівень. З'являються нові гравці, поліпшені стратегії і талановиті тренера. Експерти пророкують вітчизняному хокею велике майбутнє, навіть не дивлячись на невдачі.

Ліза Морська